ОЦИФРОВАНІ ПРИВАТНІ АРХІВИ. АНОТОВАНИЙ ПОКАЖЧИК КОЛЕКЦІЇ
Упродовж 2021-2022 років наша команда оцифрувала понад 6 тисяч фотографій, листів та інших документів з приватних архівів. Більшість з них стосуються травматичних подій в історії України ХХ століття.
Через фотографування, написання листів або спогадів люди документували свої переживання та повсякденне життя в умовах екстремального насильства. Нині вони цінні для дослідницьких та публічноісторичних проєктів, щоб дізнатися більше про досвіди минулих поколінь та переосмислити їх.
Під час повномасштабної російсько-української війни приватні архіви втрачаються або й умисно знищуються ще частіше, ніж у мирні часи.
У межах проекту “Приватні архіви ХХ століття в Україні: зберегти та упорядкувати” ми проіндексували та описали 561 оцифрований об’єкт з дев’яти приватних архівів. Його профінансовано зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2022 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut.
Висловлюємо щиру вдячність усім, хто надав доступ до приватних архівів. Продовжуємо нашу роботу з оцифрування та збереження.
Для перегляду оцифрованих архівів, будь ласка, зв’яжіться з нами за електронною адресою aftersilencengo@gmail.com.
ПРИВАТНИЙ АРХІВ СІМ’Ї КУЗЬМЕНКІВ
64 фотографії, 1 листівка, 1 офіційний документ
1940–1979
Під час Голокосту сім’я Кузьменків з містечка Ічня на Чернігівщині переховувала єврейського хлопчика Анатолія Карповича. У 1997 році Анастасії та Івану Кузьменкам, а також їхнім дітям Марії та Володимиру надали звання Праведників народів світу. Фотографії походять з приватних архівів Володимира Кузьменка (1931–2009) та його племінниці Надії Корж.
Використання:
ПРИВАТНИЙ АРХІВ АНАТОЛІЯ КАРПОВИЧА
7 фотографій
Анатолій Карпович народився у 1933 році в місті Дніпропетровськ (нині Дніпро) у польсько-єврейській сім’ї. Його батька репресували під час Великого терору. Після цього матір з двома дітьми виїхали до містечка Ічня на Чернігівщині. Тут їх застала Друга світова війна та Голокост. Матір залишила дітей під опікою інших людей і перейшла лінію фронту, служила в Червоній армії. Сестричка загинула, а Анатолію вдалося уціліти і дочекатися матері. Разом вони переїхали до Києва.
Використання:
ПРИВАТНИЙ АРХІВ ВІРИ БІЛЕВИЧ (БЛАВАЦЬКОЇ)
42 фотографії
1947–1956
Віра Блавацька народилася у 1948 році в табірній лікарні у місті Нарва в Естонії, де її мама, Олександра, відбувала частину 10-річного терміну ув’язнення. Через півроку їх етапували до Темлагу в Мордовії і там за якийсь час роз’єднали. 1950-1954 роки Віра провела у дитячих будинках. Лише перед звільненням мами вони знову зустрілися і потрапили на заслання до Красноярського краю, перш ніж повернутися до Львова. Віра спонукала маму написати спогади про пережите, які опублікувала у 2010 році під назвою “Хроніка мого життя”.
ПРИВАТНИЙ АРХІВ ВІРИ-АДЕЛАЇДИ ДУБИК (КАЧМАР)
34 фотографії
Віра-Аделаїда Качмар народилася у 1937 році в Львові. Сюди її батьки переїхали з сільської місцевості і влаштувалися на роботу. Віра-Аделаїда пережила Другу світову війну на вулиці Баторівка. Опісля здобула медичну освіту, працювала спершу у Бродівському районі, а потім – у Львові.
ПРИВАТНИЙ АРХІВ ЛАРИСИ ДРИГИ (ЖЕРДІЙ)
13 фотографій, 1 рукопис, 1 газетна публікація
1943–1996
Марію Талпу, після заміжжя – Жердій (1926–2008), з села Велика Виска у Кіровоградській області забрали на примусові роботи у серпні 1942 року. Вона потрапила до міста Діффердандж у Люксембурзі, де працювала на металургійному заводі. Після завершення Другої світової війни повернулася додому та усе життя прожила у рідному селі. У 1996 році, на пропозицію доньки Лариси, описала свій досвід у рукописних спогадах “Моє покоління”.
ПРИВАТНИЙ АРХІВ ЛЕСІ ТИМОВЧАК
33 фотографії, 10 листівок, 1 офіційний документ
1937–1991
Леся Тимовчак народилася у 1949 році в Львові у сім’ї Михайла та Ольги Тимовчаків. У 1950 році їх, а також Юлію Барабаш, матір Ольги, депортували до Томської області. Проживали в селах Іловка та Чердати, у районному центрі Зирянське. Там у 1955 році померла Ольга Тимовчак. Незадовго після цього Юлії Барабаш з онучкою дозволили повернутися до України, а Михайло Тимовчак виїхав нелегально разом з ними. Через рік його затримали і відправили назад до Зирянського, звідти він підтримував письмовий зв’язок з донькою.
Використання:
ПРИВАТНИЙ АРХІВ РОСТИСЛАВА КУШНІРУКА
94 фотографії, 2 офіційні документи, 1 поштова картка
1947–1973
Ростислав Кушнірук народився у 1930 році в селі Німецьке (нині Княгининок) у Волинській області. Його старший брат пропав безвісти як член підпілля ОУН. У 1944 році Ростислава з батьками та молодшою сестрою депортували до Кіровської області в Росії. Там Ростислав почав працювати з 14-річного віку. У 1959 році зміг повернутися до України. Здобув музичну освіту, викладав та керував хоровими колективами.
ПРИВАТНИЙ АРХІВ ЛІДІЇ КІЦИЛИ (СКИЦЬКОЇ)
121 фотографія, 80 листів, 13 офіційних документів, 6 листівок, 4 поштові картки, 4 конверти
1945–1993
Юліана Скицького, лаборанта Львівського університету, арештували у 1948 році і засудили до 10 років ув’язнення в таборах ГУЛАГу. У 1949 році його дружину, сина, тестя з тещею депортували до Хабаровського краю. Вони проживали у селищах Ходи та Хор, місті Хабаровськ. Увесь цей час Юліан листувався з сім’єю. Він повернувся до сім’ї після звільнення. У 1956 році у них з дружиною народилася донька Лідія. Через кілька років вони змогли повернутися додому. Нині Лідія зберігає сімейний архів.
Використання:
Документальний відеопроєкт “На згадку”: Епізод 1. Табори ГУЛАГу та заслання. Історія сім’ї Скицьких
Віртуальна виставка “Депортації. Візуальна пам’ять”
Лія Достлєва “Візуальні архіви депортованих: фотографія як непевний свідок”
Андрій Усач, Анна Яценко “Фотолабораторія в землянці: Хто знімав депортованих до Сибіру українців”
ПРИВАТНИЙ АРХІВ РАЇСИ ЖЕРДІЙ (ПОГОНІ)
29 фотографій, 1 листівка
1943–1981
Миколу Погоню (1927–2016) з села Ленінське (нині Пасічне) у Кіровоградській області забрали на примусові роботи до нацистської Німеччини у вересні 1943 року. Він потрапив до фермера в місті Гера у землі Тюрінгія. Після звільнення Миколу мобілізували до трудармії, а потім він повернувся до рідного села. Його старша сестра Надія Погоня, після заміжжя – Новікова (1925–2013), теж була примусовою робітницею. Нині їхні фотоархіви зберігає Раїса Жердій, донька Миколи.
Створено за підтримки:
After SIlence 