ПРИРОДА
Кемеровська та Томська області

Михайло Куцяба (праворуч) з товаришем у Кемеровській області, 1953 рік
Джерело: Приватний архів Михайла Куцяби
СОФІЯ САМЧУК (ПАЛЬЧЕВСЬКА)
депортована у 1947 році в Пермську область
Там були ягоди — рябина і черьомуха. Ліси там великі. То цю черьомуху ми ломали такими вітками. А зими там страшенні, там мороз і –40, і навіть більше могло бути. То на дрова чи на вугіль, то таке тоже збите з дощок було коло кожного — кожне собі вішало ягоди ті. І вони замерзнуть. Принесуть в хату — красота! Добре таке! А тут їв би його хтось? Але я не розуміла, мені здавалося, що то дуже добре.

Марія Гулей з донькою Мартою у Томській області, початок 1950-их років
Джерело: Приватний архів Марти Введенської (Гулей)
ТАМАРА ВРОНСЬКА
історикиня
Перші ешелони з депортованими із Західної України почали прибувати до Красноярського краю, Іркутської, Новосибірської та Омської областей у розпал літа і восени–взимку 1944 року. Величезні важкопрохідні території, суворий клімат, за логікою радянської влади, створювали «ідеальне» місце для життя вороже налаштованих до неї людей. Взимку — морози до −55ºС і завірюхи, обморожені кінцівки. Восени й навесні — дощі та мокрий сніг, пронизливий вітер, багато настирливої мошкари. За свідченнями депортованих, щоб урятуватися від зграй комарів, їм доводилося розводити багаття і сидіти біля нього усю ніч. Проте люди пристосовувалися до таких природних умов, вибудовували нові стратегії виживання. Вони поступово освоювали й незвичну для себе тайгу. Ходили туди по гриби, ягоди, збирали кедрові горіхи, полювали на тетеруків і дрібну дичину.

Спецпоселенці на березі річки Чулим у селищі Зирянське у Томській області, 1954 рік
Джерело: Приватний архів Мирослави Криницької (Сахаревич)
ЛІЯ ДОСТЛЄВА
культурна антропологиня
На світлинах депортованих природа з’являється переважно як тло, на якому люди фотографуються. Цікаво, що навіть незважаючи на те, що на спецпоселеннях були фотографи-аматори з власними камерами, у їх об’єктиві майже завжди перебували люди. Світлина, на якій можна побачити гарний краєвид, річку, ліс, снігові замети, квіти, рослини, диких тварин і так далі — велика рідкість і майже не трапляється в архівах. Якщо на світлині немає людей, то там з’являється пароплав, будівлі, техніка тощо. Природі у зображеннях відводиться виключно роль тла. Отож те, яким був пейзаж в оптиці депортованих осіб, їх ставлення до простору, у якому вони були вимушені перебувати, доводиться буквально прочитувати на полях світлин. Цікаво, що попри цю майже повну візуальну відсутність, у спогадах доволі часто з’являються згадки про те, що у Сибіру було красиво.
Також зверніть увагу на групову світлину біля річки — у крайнього ліворуч чоловіка піджак застібнутий на ліву сторону, як це буває на жіночому одязі. Мабуть, можливості здобути чоловічий піджак у нього просто не було.