← назад до проектів

ДEПОРТАЦІЇ. ВІЗУАЛЬНА ПАМ’ЯТЬ

Віртуальна виставка «Депортації. Візуальна пам’ять» — це перша спроба упорядкувати та критично проаналізувати фотографічний спадок спецпоселенців із Західної України.

Упродовж 1944–1953 років радянський режим депортував до Сибіру, Далекого Сходу, Середньої Азії понад 210 тисяч мешканців Західної України. Більшість з них — родини учасників підпілля ОУН та вояків УПА, які тоді перебували у нелегальному статусі, загинули або відбували терміни у таборах ГУЛАГу. Також депортовували родини заможних селян, які противились колективізації, греко-католицьких священників, які відмовились переходити у православ’я, свідків Єгови та інших. У статусі спецпоселенців вони почали життя в умовах численних режимних обмежень. Останніх з них звільнили на початку 1960-х років, задовго після смерті Сталіна. Відкрито говорити про пережите вони змогли лише після розпаду Радянського Союзу.

Команда громадської організації «Після тиші» упродовж року інтерв’ювала людей, які пережили радянські масові депортації, та їхніх рідних. Під час роботи вдалося оцифровувати фотографії з приватних архівів. Ці світлини належать як професійним фотографам, так і аматорам серед спецпоселенців, у яких камери з’явилися у другій половині 1950-х років. На них — здебільшого сімейні портрети, світлини зі святкувань або інших важливих життєвих моментів. Звісно, за кадром залишилися трагічні епізоди: поспішні збори після наказу покидати домівки чи перевезення у вагонах–«телятниках», що подекуди тягнулися місяцями. Фотографії для тих, хто їх зберігає, є візуальним підтвердженням пережитого. Для дослідників/ць же — це важливе джерело реконструкції повсякдення спецпоселенців.

Віртуальна виставка «Депортації. Візуальна пам’ять» — це перша спроба упорядкувати та критично проаналізувати фотографічний спадок спецпоселенців із Західної України. Проєкт здійснений за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ — Україна.

Висловлюємо щиру вдячність усім, хто погодився поділитися своїми спогадами та надав доступ до приватних архівів. Сподіваємося, що ця віртуальна виставка сприятиме подальшим дослідженням радянського масового насильства та стане стимулом для кожного з нас зацікавитися сімейною історією.

Ліза Сівєц. «На Нюрнберзький процес над владою СРСР треба запрошувати мене – дослідниця Тамара Вронська» — Радіо Свобода

Лія Достлєва. «Візуальні архіви депортованих: фотографія як непевний свідок» — Коридор

Андрій Усач, Анна Яценко. «Фотолабораторія в землянці: Хто знімав депортованих до Сибіру українців» — Bird in Flight