ДОЗВІЛЛЯ
Місто Томськ та Кемеровська область

Микола Цвик (третій праворуч) з товаришами, місто Томськ, 1950-ті роки
Джерело: Приватний архів Віри Цвик (Боровець)
нАДІЯ ЛОГОЗА (ДМИТРУК)
депортована у 1949 році в Амурську область
Тоді ми були як окрема держава наша, молодьож уся. І ми там нічого не признавали, не боялися. Ми собі ці пісні повстанські співали стільки, скільки нам влазило. Ми не думали, що за нами там хтось слідкує абощо. А за нами слідкували… Я і вірші сама писала. [Почала писати] на Сибіру. Вони про біль за Україною. Туга була така страшна.

Михайло Куцяба (праворуч) з товаришем слухають радіо, місто Прокоп’євськ у Кемеровській області, 1950-ті роки
Джерело: Приватний архів Михайла Куцяби
тАМАРА ВРОНСЬКА
історикиня
У 1945 році в Радянському Союзі відмінили семиденний робочий тиждень, запроваджений як частина воєнного стану. До 1967 року був усього один вихідний. Навіть у той вільний час, який мали спецпоселенці, вони намагалися організувати своє дозвілля, якісь розваги для підняття настрою. Люди гуртувалися для співів і танців, грали на музичних інструментах, ділилися спогадами, слухали радіо. Жінки найчастіше займалися вишивкою. Чоловіки майстрували побутові речі. Вільний час використовували також для того, аби написати листи рідним, змайструвати іграшки для дітей.

Танці під час святкування весілля на спецпоселенні, місто Прокоп’євськ у Кемеровській області, 1950-ті роки
Джерело: Приватний архів Степана Притули
лІЯ ДОСТЛЄВА
культурна антропологиня
У важких умовах людина не може вижити сама. Виживання і більш комфортне існування, як на побутовому, так і на психічному рівні, зав’язане на стосунки з іншими людьми — членами родини, що теж опинилися на засланні, і незнайомцями, які стали вимушеними сусідами. І зі світлин, і з оповідей дізнаємося, що вільний час найчастіше був присвячений розбудові і підтриманню суспільних зв’язків. Розваги були різновидом суспільно формуючих колективних активностей, які створювали спільне дискурсивне і інформаційне поле. Спільні ритуали і культурні практики допомагали депортованим підтримувати і відтворювати українську ідентичність у її перформативному аспекті, зберігати зв’язки з рідними, які лишилися в Україні, і створювати нові.
Знімки, які ми бачимо у цьому розділі, можна назвати нормальними світлинами з ненормальних часів — люди розважаються, слухають радіо, танцюють так само захоплено, як вони б це робили в будь-якому іншому місці.