ВЕСІЛЛЯ

Томська, Кемеровська, Амурська області

А я там в Сибірі вийшла замуж. [Чоловіка звали] Цвик Миколай Павлович. З ним познакомилась у Клевані [на пересильному пункті] і так подружилася там. Росли разом і в Томську разом були. П’ять років ходила з своїм чоловіком і так вийшла в 17 замуж. Було весілля. Вінчалася в церкві. Церкви були. Всі українці весілля робили і всі вінчалися там.

На спецпоселенні дозволяли одружуватись лише за згоди коменданта. Шлюб потрібно було формалізувати у РАГС. До загальних режимних обмежень додавалася заборона змінювати прізвище, аби жінки після одруження не випали з поля зору влади. Певно, тому у багатьох з них подвійні прізвища. Частіше одружуватися на спецпоселенні почали після смерті Сталіна, коли з’явилися надії на звільнення. Радянська влада заохочувала створення нових сімей, сподіваючись, що люди навічно затримаються у віддалених районах Радянського Союзу. Їм обіцяли кредит на придбання будівельних матеріалів та виділення ділянки під забудову.

Якщо не знати, що ці світлини зроблені на спецпоселенні, то можна не зауважити, що вони чимось відрізняються від типових весільних фото. Ознаки того, що ці весілля відбуваються в особливій ситуації, проявляються в окремих деталях і не домінують у простору кадру: де-не-де на тлі видно дерев’яні стіни убогих бараків, на деяких світлинах жінки одягнені в сукні, пошиті з тієї ж самої тканини, люди позують у тонких сорочках і вишиванках, незважаючи на те, що на землі лежить сніг і інші гості носять зимовий одяг. Цю видиму «нормальність» весільних світлин депортованих можна пояснити кількома факторами. По-перше, навіть на засланні люди намагалися підтримувати важливі для них ритуали, а простір фотографії навмисно конструювався так, щоб виглядати якнайбільш «нормально». По-друге, ці світлини є гарною ілюстрацією того, що дослідники називають обмеженістю фотографії як документу: найбільш важливим тут є не те, що ми бачимо у просторі кадру, а те, що лишилося поза ним, і про що ми дізнаємося з інших джерел: оповідей очевидців, письмових свідчень, історичних розвідок тощо.